1 22.05 КОКСОХИМ Решетько начала со ЛЖИ

http://www.sq.com.ua/forum/showthread.php?p=75918&posted=1#post75918 Олексій Корнєв: А взагалі, хоч якісь пропозиції саме щодо вирішення питання "Коксохіму" ні від "зеленого" неонациста КАЛьченка, ні від "синьо-жовтого" неонациста Швайки не прозвучали. "Єдиний щлях порятунку", як виявилося, - заміна "злочинної влади" на цих ... , які вважають, що "головна проблема Харкова - в'єтнамці", якими "злочинна влада прагне заселити Харків, коли потруїть "Коксохімом" корінних мешканців". Двома словами охарактеризувати сутність того, що прозвучало, і запропонувати мешканцям найбільш реальний шлях вирішення питання по суті: проведення зборів мешканців за місцем проживання відповідно до норм статуту тер. громади з необхідною кількістю підписів за типовою формою, щоб акція мала юр. наслідки. Утім, натомість аваківець Ряснянський запросив Швайку, який разом зі своїми посіпаками заг. кількістю 4 особи кілька хвилин силоміць виривали у мене мікрофон, до якого мене на цій акції так і не допустили. Самі ж аваківці не запропонували ЖОДНОГО РЕАЛЬНОГО ШЛЯХУ вирішення проблеми (адже очевидно, що їхні пропозиції позиватися проти заводу хворим мешканцям не мають нійманшої перспективи, бо довести, що причиною тієї чи іншої хвороби є саме "Коксохім" фактично неможливо). Ще запам'яталися неадекватні погрози колишньої аваківської журналістки О.індюховою (яка зараз є кореспондентом "Нім. хвилі") у Харкові у відповідь на моє цілком невинне питання, яким чином вона збирається висвітлювати дану акцію. http://www.youtube.com/watch?v=xrPyVvKYeT8 (А.Корнев и АБъективная ИндЮхова) Але потім пані Решетько вчинила істерику, і фактично силоміць забрала ці аркуші з координатами, хоча перед тим погодилася взяти їх завтра, коли я встигну зробити з них копії. Також хочу відмітити, що аваківці й місцевий актив свідомо затягували розклеювання оголошень у своїх зонах відповідальності і особливо не перенапружилися, розклеюючи їх. Мети зібрати макс. кількість саме місцевих мешканців у них, на відміну від мене, також засадничо не було. Це була акція, яка стала агіт. майданчиком для політичних лузерів і маргіналів, на яких більша частина мешканців тільки що не плювалися (між іншим, окрім виступу пані Решетько та кількох слів пані Ларшиної, саме з місцевих мешканців до мікрофону не пустили НІКОГО, хоча бажаючих було вдосталь). Захід пройшов під знаком брехні, нахабства, неадекватності, навіженого політичного піару, пропаганди расизму й ксенофобії. Усе це вкупі дозволяє зробити висновок, що, всупереч запевненням добродіїв Ільгова й Решетько, акція планувалася засадничо як політична, і виключно для "своїх". Натомість "чужих" вирішили використати й викинути. Утім, зробити це буде непросто.