▪️Відчуття дикої несправедливісті, обурення і праведний гнів - ось почуття парафіян Успенського храму УПЦ села Тарасівка на Київщині. Коли їхні рідні гинуть на фронті, захищаючи Українську державність, держиморди у тилу займаються справжнім мародерством і збурюють натовп на безчинства і релігійну ненависть, руйнуючи нашу державність зсередини. З порушенням всіх законів і норм місцева влада та пцушні активісти намагаються відібрати церкву у вірних УПЦ, котрих є сотні громадян України. Але їх права топчуть. Ось що про це думає дружина українського воїна-добровольця з Тарасівки, парафіянка Успенського храму. Цей крик душі приголомшує.
❗Карта Приватбанк для допомоги проекту
4149 4390 4149 0297 (Лев Клименко)
"На даний час я жінка військового. І не просто військового, а добровольця.
Він міг би і не йти захищати нашу країну, бо у нього є вада — у нього не має пальців.
Він пішов 27 числа, одразу на 3 день. З нашої сім’ї пішли всі чоловіки. Всі.
Ми залишилися одні жінки.
З нашої парафії дуже багато військових, які зараз захищають.
Знаєте, що саме образливе? Чому на сьогоднішній день пан Зарубін (голова Боярської ОТГ — ред.) може приймати рішення без них?
Я до останнього мовчала, нічого не казала. Але коли сьогодні була можливість з ним поговорити, тому що він на «нульовці», він сказав: «Таня, а нас що, списали? Без нас приймають рішення? Без нас голосують? Чому? Як?»
Як таке може бути у нашій правовій державі?" — звернулася парафіянка Успенського храму УПЦ Тетяна.